ВІКТОР МОРОЗОВ:
"ТЕПЕР ЕМІГРУЮТЬ ІНТЕЛЕКТУАЛИ..."
Куди подівся Віктор Морозов?
Таке запитання не раз виникало у шанувальників талановитого співака.
Він спорадично з'являвся на якійсь із львівських сцен, потім знову зникав на тривалий час.
Подейкували, що Морозов покинув сцену і взявся за перекладацьку роботу.
А найбільш "поінформовані" розповідали, що Віктор уже не львів'янин, а "правдивий канадієць"...
Кореспондентці "Експресу" таки вдалося зустрітися з невловимим маестро, який охоче відповів на запитання.
Вікторе, перш за все з'ясуймо: ви виїхали до Канади на постійне проживання чи тимчасово?
Бо чутки ходять різні...
Я однією ногою в Канаді тільки тому, що моя дружина народилася в Торонто.
З походження вона українка.
Стараюсь якнайчастіше бувати з нею тут, в Україні, або принаймні у Європі.
Не уявляю, що можу постійно жити в Канаді, тому досі й не думав, що робитиму, якщо все ж залишуся там.
Я належу до людей, що прагнуть ні від кого не бути залежними.
Працюю вдома з комп'ютером, а для музичних занять мені досить гітари і аркуша нотного паперу.
Яке воно, життя-буття наших земляків за океаном?
Ви ж бо бачите його зблизька.
Що найскладніше дається нашим людям, коли вони потрапляють на Захід?
Найважче налаштуватися на те, що всього можна досягти тільки завдяки своїй силі волі й енергії.
"За парканом" змолоду ніхто ні на кого не нарікає і ні на кого не надіється.
Здається, не випадково Захер-Мазох народився саме в Галичині, де вкорінилася "чарівна" звичка постійно нарікати.
Термін "мазохізм" народився саме у нас, і ми ретельно зберігаємо традицію. (Сміється).
Ще не так давно ми дуже любилися із заокеанською діаспорою, потім ідилія змінилася взаємними докорами.
Що нині відбувається у діалозі українців?
Як на мене, тепер у нас період реального сприйняття одне одного.
Остання хвиля еміграції, так звана економічна, - це переважно молоді освічені люди.
Тепер виїжджають інтелектуали.
Вони створюють свої товариства - скажімо, в Торонто є клуб випускників...львівської школи номер чотири.
Останнім часом приїжджає більше прагматичних інтелектуалів, які вже не чекають на особливу допомогу діаспори.
Вони знають англійську, швидко орієнтуються у ситуації.
Я знаю багатьох вихідців з України віком 20-30 років, які знайшли престижну роботу і добре влаштувалися.
Наскільки наша література і мистецтво залишаються "терра інкогніта" для американців?
У загальноамериканській пресі про Україну майже нічого не згадується.
Тільки інколи можна щось зустріти про Чорнобиль і Лазаренка.
Зате після "касетного скандалу" про нас стали писати багато, навіть більше, ніж про Росію.
Ну то що ж, негативна інформація - теж реклама... (Сміється).
Про українську літературу знають хіба що спеціалісти.
Хоча в останні роки з'явилося чимало перекладів з української.
У Гарварді й Пен Стейті працює кілька професорів українського походження.
Наприклад, до перекладів з української спричинився Михайло Найдан.
У Гарварді та інших американських університетах стажуються українські письменники.
До речі, після стажування Олега Лишеги вийшла у перекладі його книжка поезій.
Вона виграла дуже престижну премію Американського Пен-клубу за найкращий переклад.
Досі зі Східної Європи цією премією була відзначена лише польська поетеса Вєслава Шимборська.
Серед спеціалістів із сучасної української літератури особливо популярний Юрій Андрухович.
Але все це навіть не крапля в морі, а крапля в океані.
Хочу згадати ще про один стереотип.
В Україні ми постійно чуємо: "Хто не знає нашої пісні?
Це світове надбання!"
Та ніхто її не знає.
Єдина справді дуже популярна наша пісня - "Щедрик" в обробці Леонтовича.
Але ніхто не знає, що це власне українська пісня.
І ще одна українська мелодія має велику популярність - це "Ой, ходить сон коло вікон".
Але знову ж ніхто не знає, що вона українська і що саме вона лягла в основу відомої пісні Гершвіна "Summertime".
Композитор почув "Ходить сон...", коли до Америки приїздив хор Кошиця.
Деякі музиканти і співаки українського походження здобули в Канаді досить високі позиції: у джазі - Джон Стеч (Стечинський), інколи він використовує інтонації коломийок, співачка Шантал Крев'язюк.
Чим сьогодні готовий здивувати своїх шанувальників Віктор Морозов?
Займаюся перекладами.
Минулого року переклав з португальської роман "Алхімік" Пауло Коельо, який вийшов у видавництві "Класика".
Дістав замовлення ще на один твір цього автора - "Вероніка вирішує вмерти".
Сподіваюся, що восени вийде друком.
У київському видавництві "Критика" вийшов переклад "Уявлених спільнот" Бенедикта Андерсена - про походження і розвиток націоналізму в світі.
У видавництві "А-ба-ба-га-ла-ма-га" на цей рік заплановано переклад першої книжки із серії про Гарі Поттера англійської письменниці Джоан Ровлінг.
Не полишаю й музикування.
Минулого року у мене вийшов компакт-диск, тепер готую ще кілька нових.
Тетяна ШЕВЧЕНКО