|
16:14:34 |
квітень, 18, 2003
|
|
Мертвий Півень
|
CD Live
(с) Віктор Морозов/Мертвий Півень
(р) RG Music
Ексклюзивний дистриб‘ютор: Lavina Company Distribution
Вихід: 20 березня 2003
Одне вітчизняне видання якось закинуло, мовляв, згадані у заголовку митці не мають точок перетину з ідеями, якими живе решта світу. Бажання прив‘язатися до світових музичних спрямувань викликає лише схвалення, але де запорука, що до нас доходять буквальні всі світові ідеї? Зрештою, в тому ж згаданому “всьому світі”, крім велелюдних мейнстрімних тенденцій, поруч завжди співіснують локальні, суто місцеві митецькі зрізи, котрі ніколи не були, не є, і не стануть доступні загалові. Втім, вони того і самі не прагнуть. Коли глянути з цього пагорбу, то що Віктор Морозов, що Мертвий Півень, рівнож як і їхній спільний доробок, цілком вписуються в струмінь світового музичного поступу.
В.М. і М.П. продовжують розорювати вітчизняну ниву “живих” плит, хоча в даному випадку “Афродизіяки” є не просто live-версією якогось порядкового альбому. Цей проект закарбовано лише в тому вигляді, в якому він є: студійних переробок чи яких інших покращень не буде. Так було замислено від початків. З кута ж мистецького “Афродизіяки” становлять не зовсім музичну платівку у звичному розумінні.
Театральні набутки пана Морозова і добродія Барбари далися взнаки, і окремі пісні, наприклад, “Джульбарс” чи “Пісня 551” є навіть не перформенсом, а таким собі надмалим мюзиклом. Чільна річ “Наша Зима” з лемківською народною “Душко моя” (без жодного глузування!) могли б стати відповіддю на запитання “А де ж знайти український шансон?”. Так, нехай в піснях ані згадки про зону, жиганів та курвів, але ж формат, загалом, той! Та й за первинними поняттями в шансоні завжди співалося коли не про любов і усміхнене сонечко, то про муху, яка літає по шинку і гадить на гальби з пивом. Втім, неможливо побачити те, чого бачити не бажаєш.
Воно може і не пасувало б нашим вепрам від ВІА-ери та львів-indi-сцени завершувати на такій відверто пафосній ноті, як “Oh My Dear Ukraine”, однак з іншого боку, чому ні? Не цурається ж Боно, лідер U2, на виступах чи на найвищих церемоніях казати “Я люблю тебе, Ірландія!”
Позатим, є щодо “Афродизіяків” два твердження, які ні в кого не викличуть заперечень. По-перше, виступи спайки ВМ+МП природно виглядають лише на малій сцені, але на ній вони творять не пересічний клубний концерт, а спектакль. По-друге, фаховий музичний рівень будь-кого з виконавців є поза жодним сумнівом, і гра чи-то надвиразного барабанника Надольського, чи-то незворушного басиста Джона, чи-то переначитаного Чайки (най дарують ті, кого не згадав) становить сама по собі окреме шоу. І коли кому-небудь раптом закинуть, мовляв, “твій рівень – Мертвий Півень”, повірте, що це дуже навіть підлесливе визнання.
Jurko Zelenyj
Зміст:
1. Наша зима
2. Джульбарс
3. Чуєш, мила
4. Музика, що пішла
5. Переваги окупаційного режиму
6. Біла квітка
7. Карколомні перевтілення
8. Не від того я помру
9. Карусель
10. Пісня 551
11. Душко моя (лемківська народна)
12. Літо буде
13. Oh My Dear Ukraine |
|
![Фестиваль Н_ВРОКУ-2002 [www.nivroku.org.ua]](/FDR.files/nivroku_ban3.gif){kind=small}