Зараз в українському суспільстві, на превеликий жаль, не все благополучно, бо чим інакше можна пояснити вперте небажання у пересічної людини, української за народженням, "руськомовної по жизні", мінімально стикатися з українським друкованим словом?

    Розмаїта палітра української мови - від галицьких чудернацьких "німецько-австрійських" запозичень до конкретного "Говоріть по-нормальному!" - досконало відображає усю складність та неоднозначність нашого динамічного часу. І в цьому є свої переваги та недоліки.

    Мова українського перекладу переживає таку ж строкату шкалу втілень - від дивовижного незнання елементарних форм, зворотів до нової хвилі українського літературного перекладу, явища цікавого і неоднозначного, яке саме зараз переживає своє справжнє становлення.

    Львів - "місто контрастів", у тому числі й мовних. І, мабуть, закономірним є те, що царина Лева породила досить якісні перекладацькі студії. Мова, яку ґенерує у власній перекладацькій манері, скажімо, Віктор Морозов - дивна, насичена, не манірна, одним словом - жива. Романтизм звукових, словотворчих, синтаксичних конструкцій вимальовує море барв, озвучених символів. Головне - цією мовою хочеться читати, насолоджуватися, зрештою, нею хочеться мислити.

    Український переклад "Алхіміка" Пауло Коельо, зроблений Морозовим, як мінімум - імпонує, як максимум - заворожує настільки, що коельова романтизована притча стає українським хітом. Секрет, певне, в сюжетній простоті, в незаанґажованості в надто інтелектуальне чтиво, мова перекладу доступна, а водночас і глибока, позбавлена описовости та разом із тим барвиста, кумедна, інтриґуюча.

    Також і "україномовний Поттер" (переклад того ж-таки Морозова) говорить до нас мовою настільки живою, повсякденною, природною, що складається враження, ніби окремі фрази перекладач почув безпосередньо від дітей-підлітків десь серед дитячих забав та ігор. І це при тому, що міська молодь в Україні є переважно російськомовною. Як не дивно, але переклад Морозова вигідно різниться від російського та польського літературного еквівалента саме легкістю-справжністю-нештучністю. Моя знайома, росіянка, прочитавши "Поттера" українською, сказала не надто розумну, але показову фразу: "А етой мовою можна даже читать..."