головна сторінка
П’ятниця,
30 квітня 2004 р.

ОCТАННІЙ НОМЕР

Новини
День за днем
Суспільство
Літопис
Монітор
Галиченя
Вернісаж
Дозвілля
Спорт
Інші рубрики

Наступне число
газети "МГ"
вийде
6 травня 2004 р.

ПІДПИСКА
НА АНОНСИ


АРХІВ ГАЗЕТИ

Квітень
2004
3
4
5
7
10
11
12
13
14
17
18
19
21
24
25
26
28
Архів по рубриках

Вівторок, 17 лютого 2004 р.
9 сторінка

Щоб не був Король голим...

«Галицький лицар» поки що ніяк не може підкорити всю Галичину

«Вославиться нехай Галичина!/Озориться нескорена дідизна/І нездоланна лицарства стіна!/Вославиться нехай Галичина!». Цими рядками з пісні «Вославиться нехай Галичина» на слова Володимира Єшкілєва та на музику Юрія Дуди у виконанні львівського хору «Глорія» завершилося в суботу четверте за рахунком урочисте дійство посвяти в галицьких лицарів.
Уся урочистість нагородження, що переривалася танцювальним виступом переможця міжнародного конкурсу «Євробачення-2003», лауреата міжнародних конкурсів балеруна Жерліна Ндуді, музичними виступами Віктора Морозова, Тараса Чубая, Наталки Половинки, оркестру «Віртуози Львова», а на десерт - відомого рок-гурту «Воплі Відоплясова», тривала чотири години з антрактом, під час якого у фойє львівської Опери всіх запрошених на «Галицького лицаря» пригощали шампанським Артемівського заводу шампанських вин.
Власне в перерві між двома частинами дійства й можна було роздивитися - хто в чому вбраний. Чимало жінок особливо звернули увагу на рекомендацію в запрошенні: «Сподіваємось побачити Вас у вечірніх строях» і на урочистість з’явились хто в бальних сукнях, а хто у вечірніх. Хоча більшість чисельної публіки була зодягнена просто святково.
Розпочалася театралізована акція з діалогу на тему лицарства мандрівних філософів, в амплуа яких були письменник Володимир Єшкілєв та член мистецької команди «Галицького лицаря» Антон Бурковський. Потім упродовж вечора вони ще кілька разів з’являлися у залі і на сцені. Коли ж піднялася завіса, глядачі побачили трон, над яким височіла корона, виготовлена під верхівку львівської Ратуші, і яку організатори «Галицького лицаря» сподіваються колись там встановити. Господарями на сцені були оркестр «Віртуози Львова», хор «Глорія» та ведучі - журналістка ТРК «Люкс» Юлія Синишин і генеральний директор Національного театру імені Марії Заньковецької Андрій Мацяк. Невдовзі з екрана з напутнім словом звернувся глава УГКЦ кардинал Любомир Гузар - лауреат акції «Галицький лицар-1999» у номінації «Людина року», котрий, зокрема, сказав: «Лицарі були визначними людьми, а визнання їхнє насамперед у тому, що вони вважалися довершеними, всесторонньо розвинутими. Як кожна епоха потребувала лицарів, так і ми маємо, можливо, ще більшу потребу в таких людях. Лицарі - це ідеал, який потрібен нашому суспільству».
Далі торішній Король, віце-ректор Українського католицького університету Мирослав Маринович, після невеликої сповіді перед львів’янами і каяття у тому, що під час свого правління не помножив галицьких земель, оголосив ім’я свого наступника - лауреата «Галицького лицаря-2001» в номінації «Громадський діяч», головного редактора культурологічного часопису «Ї» Тараса Возняка і передав йому свою мантію, корону та скіпетр. «Шановна громадо, - сказав менший на зріст новий Король, - будуть зміни - треба опускати мікрофон і вкорочувати мантію». Відтак розпочалася посвята в галицькі лицарі і нагородження фірм у категорії «Галичина».
У кожній номінації на звання лауреата претендувало по троє чоловік, але при відкритті конверта, що його виносила королівська прислуга, спочатку Король, а далі вже названі лауреати оголошували ім’я наступного лицаря. Номінації «Музикант року» та «Фірма року у сфері виробництва» організатори останньої миті розділили на дві, оскільки претенденти були з однієї галузі та різних видів діяльності. Так, номінацію «Музикант року», у якій на звання лауреата претендували естрадні співаки Тарас Чубай та Руслана і композитор Мирослав Скорик, поділили на дві: «Музикант року в академічній музиці» і «Музикант року в естрадній музиці». Звичайно, як єдиний претендент у номінації «Академічна музика» лауреатом став Мирослав Скорик, який, отримуючи нагороду, пожартував: «Дякую за лауреата, тим більше така (!) конкуренція».
В «Естрадній музиці» перемогу здобула Руслана, яка не змогла прибути на нагородження, бо на той час перебувала на Мальті, де проходить відбірковий тур конкурсу «Євробачення». Однак по телефону співачка сказала всій Опері, що нагорода рідного міста завжди буде для неї найкращою. Під час антракту кореспондент «МГ» від одного з членів так званої академради «Галицького лицаря» почула, що голосування в номінації «Музикант року» було найгарячішим. І коли голоси щодо Руслани і Тараса Чубая поділилися навпіл, з’явилася ще одна голосуюча, після чого шальки терезів схилилися на користь Руслани. Тарас Чубай, виступаючи на сцені з піснею «Світло і сповідь», порекомендував окремим членам журі після цієї мелодії піти до сповіді за голосування в номінації «Музикант року». Невідомо, однак, чи та особа - віруюча...
Номінація «Фірма року у сфері виробництва» у категорії «Галичина» була поділена на «Фірма року у сфері виробництва» (лауреатом стала фірма «Теркурій-2» з Тернополя, яка, відверто кажучи, мало кому відома у Львові) і «Фірма року у сфері комунікацій та транспорту», переможцем якої названо Львівську залізницю...
Іншими «Галицькими лицарями» стали: «Громадський діяч» - Ярослав Грицак, професор Львівського національного університету ім. І. Франка, «Літератор/письменник» - Віктор Морозов за переклади всіх п’яти томів твору Джоан К. Ролінґ «Гаррі Поттер», «Мистецький колектив» - КМЦ «Дзиґа», «Науковець/освітянин року» - академік Ярослав Ісаєвич, директор Інституту українознавства ім. Івана Крип’якевича, «Меценат року» - українець, нині громадянин США Омелян Антонович за підтримку Фундацією Антоновичів української літератури щорічною премією у сумі $10 тисяч, а також за реконструкцію головного корпусу Наукової бібліотеки ім. В. Стефаника, «Художник року» - Петро Гуменюк, зокрема - за розпис церкви УГКЦ у місті Таллінні (Естонія), «Спортсмен року» - Василь Вірастюк (той славний богатир, що на День міста тягав львівські трамваї).
«Коли я довідався про номінування «в письменники року», то був страшенно розчарований, - удавано засмучено зізнався Віктор Морозов. - Тоді я подумав: «Що ж, уся моя музична діяльність - на пшик? Але я хотів би подякувати своїй дружині Мотрі, яка свого часу порекомендувала мені взятися за переклад «Гаррі Поттера» - і ось що з того вийшло». А опісля Віктор Морозов звично для львів’ян гарно заспівав із гітарою у руках.
Лауреати в категорії «Галичина»: «Банк» - поштово-пенсійний банк «Аваль», «Медичний заклад» - медичний центр «Інтерсоно», «Самоврядна громада» - громада м. Трускавця, «Страхова компанія» - підприємство «Галінстрах», «Фірма у сфері харчової промисловості» - «Росан агро», «Фірма у сфері високих технологій» - компанія «Софтсерв» (її чомусь усі на сцені, крім її директора Тараса Кицмея, помилково називали «Софт-сервіс»), «Фірма у сфері обслуговування» - «Цукерня», «Фірма у сфері торгівлі» - супермаркет «Арсен» (за нагородою ніхто з «арсенівців» не вийшов), «Торгова марка року» - спільне українсько-американське підприємство «Галка».
Останній нагороджуваний скульптуркою лицаря і подарунками від спонсорів (їх отримали всі лауреати і навіть Король) - генерального партнера акції фірми «Nemiroff» та «Кредит Банку (Україна)» Ярослав Грицак пожартував: «Я сиджу в п’ятому ряду, а там вже четверо лауреатів, частина з яких закінчила історичний факультет Франкового вузу. Тому хочу побажати номінантам на майбутнє: або купуйте місце в п’ятий ряд, або вступайте на історичний факультет». З купівлею квитків лауреат, звичайно, злукавив, адже всім відомо, що квитки на «Галицького лицаря» не продають взагалі. А ось така велика кількість істориків-лауреатів трохи насторожила. Принаймні фізиків і ліриків, а також - хіміків...
Окрему нагороду - грошову премію у сумі $1 тис. від Фонду «Відродження» отримала громадська організація «Надія», яка допомагає дітям, хворим на ДЦП. Із цього приводу згадалися слова голови правління АТ «Кредит Банк (Україна)» Степана Кубіва, сказані на акції «Галицький лицар»: «Життя - це мить, коли кожен із нас повинен робити добро, любити Україну. Адже ми - галичани!».
Що ще запам’яталося? Те, що того вечора галичани найбільше плескали «східнякові» Олегові Скрипці, викликаючи його на «біс», пили на фуршеті горілку «Nemiroff»», а в антракті - з одноразових пластикових стаканчиків - «донецьке» шампанське. А що, нічого такого тепер на Галичині немає?..
Чергова акція гонору закінчилася традиційним «ендшпільним» виходом на сцену її головного організатора Андрія Садового, котрий сказав, що вже виготовленою короною можна було б прикрасити міську Ратушу, коли б того захотіли самі львів’яни. Хтось тієї миті в уяві вже бачив корону над Львовом, а хтось - Садового в мантії мера, про яку він так давно і поки що безуспішно мріє.

Ксенія ВОВК.

Версія для друку
Додати коментар до статті

СВІЖИЙ НОМЕР

Номер 50 (8302)
Останній номер

АНОНСИ

Комунікативність розвивається

Електропостачання відновили

Тягнибок апелює до недоторканності

Пільговикам автобусів не куплять

Губернатор на єврокордоні

Випускних іспитів не буде?

«Просвіта» чи консульство Австрії?

«Анархісти» захопили Львів

Програма святкування Дня міста Львова 2 травня 2004 року

Зіркове тріо в Опері

Концерт пам’яті чи розваги?

Хіба ще не всі дівчата Бонда? (6 серія)

Завдання для відеоманів

Пийте на здоров’я!

Загублені світи Кейт Волкер

Ні результату, ні гри

Нашвидкуруч, але смачно й ситно

Всі права застережено © "Молода Галичина"
<<Щоденний Львів>> - найкращий портал про Львів.         Всі новини України в одній стрічці     startUA.com     Український портАл     LvivInfo.NET TOP20