Вона — поетеса, переможець Всеукраїнського рейтингу “Книжка року-2003”, він — відомий український бард та перекладач світових бестселерів (“Гаррі Потер” Джоан Роллінг, “Алхімік” та інші романи Пауло Коельо). А ще і Савка, і Морозов родом з Тернопілля. Він з півночі — Кременець, вона з півдня — Копичинці. З їхніх спогадів про дитинство й почалася зустріч.
За віком Мар’яна цілком могла би бути і донькою Віктора (насправді вона донька відомого у Тернополі культурного діяча Ореста Савки). Віктор же має власну дорослу доньку, яка також є співачкою, фольклористом, і звуть її, як і Савку — Мар’яна.
Їхня співпраця позначена й іншими “знаками долі”. Мар’яна на зустрічі пригадала, як школяркою стала лауреатом пісенного конкурсу, виконавши “Колискову” Морозова (“Спи маленький козачок...”), яку журі сприйняло за народну. У свою чергу, бард визнав, що саме інтерв’ю, яке колись брала у нього Мар’яна в якості кореспондентки, і стало поштовхом до його перекладів Коельо.
Віктор Морозов виконав пісню за відомим віршем Павла Тичини “О, панно Інно!..”, прем’єра якої у Тернополі відбулася рівно тридцять років тому у ПК “Залізничник”. За його словами, саме з цієї пісні й бере свій початок вся сучасна українська співана поезія. На прохання глядачів бард виконав ще кілька пісень того періоду, коли був солістом гурту “Арніка” й співпрацював з Івасюком, і більш пізніх також. Мар’яна йому підспівувала і читала свої свіжі вірші. І вони присутнім, судячи з оплесків, також сподобалися.
Але чи не найцікавішим моментом зустрічі були відповіді на записки із залу. Адресувалися вони більше Морозову. У відповідях він, зокрема, зізнався, що тепер розривається між Львовом, Києвом і Торонто, бо теперішня його дружина Мотря — канадійка, але вже чотири роки працює “на берегах Дніпра”. Проте Віктор вважає себе кременчанином. Там досі живе його мама. Натомість Мар’яна про близьких не розповідала, тим більше, що її мама й тато, а також чоловік і видавець Юрко Чопик, були присутні на зустрічі.
Слухова аналогія із російським “олігархом” початку минулого століття Савою Морозовим, що став прототипом одного з героїв Горького, прийшла мені в голову вже після закінчення зустрічі. Хто тепер про того Савку згадає, тим більше у Тернополі. А от і Савка, і Морозов у багатьох на слуху. І цілком заслужено.
Олександр ВІЛЬЧИНСЬКИЙ, письменник, ria@
