1. ПАСТОРАЛЬ (5:53) - муз. О. Яреми
2. ОСІННІЙ ДЕНЬ (3:45) - муз. В.Морозова, сл. Л.Костенко
3. КАРНАВАЛ (4:29) - муз. О. Яреми
4. АЛАБАМСЬКИЙ КІТ (4:07) - муз. О. Яреми
5. ВОНА (2:50) - муз. і сл. К.Москальця
6. БОГИНЯ (5:20) - муз. В.Морозова, сл. З.Филипчука
7. ЗАЛИЦЯННЯ (4:32) - муз. О. Яреми
8. Я ТОБІ ГАЛАНТНО НЕ ВКЛОНЮСЯ (3:35) - муз. В.Морозова, сл. В.Симоненка
9. ТИХЕ СЯЙВО (3:54) - муз. В.Морозова, сл. Л.Костенко
10. ПОВЕРНЕННЯ (5:33) - муз. О. Яреми

ОСІННІЙ ДЕНЬ (Ліна Костенко)

Осінній день березами почавсь,
Різьбить печаль свої дереворити.
Я думаю про тебе весь свій час,
Але про це не треба говорити.

Ти прийдеш знов, ми будемо на "ви",
Чи ж неповторне можна повторити?
В моїх очах свій сум перепливи,
Але про це не треба говорити.

Хай буде так, як я собі велю,
Свій будень серця будемо творити.
Я вас люблю, о, як я вас люблю,
Але про це не треба говорити...

ВОНА (Кость Москалець)

Завтра прийде до кімнати
Твоїх друзів небагато,
Вип'ємо холодного вина.
Хтось принесе білі айстри,
Скаже хтось: "Життя прекрасне",
Так, життя прекрасне, а вона...

А вона, а вона
Сидітиме сумна,
Буде пити, не п'яніти
Від дешевого вина.
Я співатиму для неї,
Аж бринітиме кришталь,
Та хіба зуміє голос
Подолати цю печаль?

Так вже в світі повелося,
Я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь,
Ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.

Лиш вона, лиш вона
Сидітиме сумна,
Буде пити, не п'яніти
Від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна,
Моя доле золота.
Я продовжую кричати,
Ніч безмежна і пуста...

БОГИНЯ (Зеновій Филипчук)

О, не сумуй, заплакана богине,
І від безодні відверни лице.
Тебе Господь у горі не покине,
Тобі ще ангел квіти принесе.

І жінка плакала жіночими сльозами,
Душа, як море, повна гіркоти.
Їй не судилось до ясної зали
На перший бал у сяєві прийти.
Романтики не слали їй конверти
Із пахощами наймиліших слів,
Лиш деколи хотілося померти,
Як приходила пошта чорних днів.

О, не сумуй, заплакана богине,
І від безодні відверни лице.
Тебе Господь у горі не покине,
Тобі ще ангел квіти принесе.

У самоті їй снилися пелюстки
Рожевих мрій, розвіяних колись.
Хтось промовляв їй лагідно, по-людськи,
І над душею вірою схиливсь.
І жінка плакала щасливими сльозами,
Шопен воскрес і грав для неї вальс.
І серед юності, мов золотої зали,
Хтось тихо мовив: "Я кохаю вас".

О, не сумуй, заплакана богине,
І від безодні відверни лице.
Тебе Господь у горі не покине,
Тобі ще ангел квіти принесе.

Я ТОБІ ГАЛАНТНО НЕ ВКЛОНЮСЯ (Василь Симоненко)

Я тобі галантно не вклонюся,
Комплімента зроду не зліплю,
Тільки в очі ніжні задивлюся,
В них свою тривогу утоплю.

І коли химерною габою
Спеленає землю довга ніч,
Довго серце тужить за тобою,
Довго сон мені не йде до віч.

Довго білі таємничі крила
Обвивають маревом видінь,
І стоїш ти, крихітна і мила,
І прозора, мов ранкова тінь.

І палають, наче стиглі вишні,
Владно підкоряючи собі,
Губи неціловані і грішні,
Очі божевільно голубі.

ТИХЕ СЯЙВО (Ліна Костенко)

Я дуже тяжко Вами відболіла,
Це все було, як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А розум спав, довірливий Самсон.

Тепер пора прощатися нам - будень.
На білих вікнах змерзли міражі.
Та як ми будем, як тепер ми будем,
Такі вже рідні і такі чужі?

Ця казка днів, вона була недовгою,
Цей світлий сон пішов без вороття,
Це тихе сяйво над моєю долею,
Воно лишилось на усе життя.