Поточний номер: 11 (324) 13-19 березня 2002 року
Зміст №11
Сторінки: 1234567. 891011121314151617181920
Сторінка 7
Культура, шоу-бізнес
» Віктор Морозов: “Україна стане європейською державою.
» Чужа гра

Віктор Морозов: “Україна стане європейською державою.

Але старші люди до того часу можуть не дожити”

Навряд чи якийсь українець, добротно живучи за кордоном, поривався би повернутися назад в Україну. Однак Віктор Морозов у певний момент свого життя вирішив, що у Канаді йому занадто нудно, тож на час апогею касетного скандалу приїхав в Україну, аби докластися до тих процесів, що тут відбувалися. Як всім відомо, дива тоді не сталося. Та, незважаючи на відсутність очікуваних результатів, музикант залишився на Батьківщині. Зустрілись ми на черговій “революції” — львівському фестивалі “Слухай українське!”

— Пане Вікторе, коли ми спілкувалися з вами минулого року після концерту “Рок за правду!”, ви висловили переконання, що виконавці в силі впливати на суспільно-політичні процеси в державі, в силі якось розхитати цей режим. Чи змінилась ваша думка за час перебування в Україні?

— Пригадую, тоді усюди панувала революційна атмосфера, наростала хвиля піднесення, відбувалось чимало протестних акцій за участю молоді. І я справді вважав, що це може привести до якихось радикальних змін на краще. Але потім всі втомилися цим займатися, бажання кардинальних перетворень почало вщухати, і тепер я бачу, що не все так просто, як тоді здавалось. Проте, сподіваюсь, ще не все втрачено, будемо вважати теперішнє затишшя перепочинком перед наступним кроком.

— Наскільки різниться діаспорний образ України з реальністю, яку можна пізнати, поживши в цій державі?

— У мене ніколи не було діаспорного образу, бо я не залишав Україну надовго. Але, спілкуючись із старшими емігрантами, склав думку про їхнє бачення нашої держави. Спочатку, із здобуттям незалежності, вони переживали шалену ейфорію. Думали, що через рік-другий їхня батьківщина буде державою рівня Франції — демократичною, заможною, розвинутою. Потім маятник похитнувся в інший бік, і в них настало таке ж сильне розчарування, запанувала безнадія, всі говорили, що це пропаща країна, якою керують злодії і корупціонери. А зараз нарешті настав етап реального сприйняття. Тим паче, що завдяки Інтернету світ став таким маленьким — не виходячи з дому, можна дізнатися, що відбувається на будь-якому континенті. Завдяки цьому зникла та відірваність та ілюзійність, якою раніше жили українські емігранти. Тепер вони мають можливість адекватно оцінювати ситуацію, тому ніхто не сподівається, що найближчим часом тут почнуться кардинальні позитивні метаморфози. Так, щось змінюється на краще, але ці зміни протікають надто повільно. Зрозуміло, рано чи пізно Україна повернеться в бік Європи, а не в бік Азії. Шкода лиш, що не всі старші люди, які б хотіли це побачити, доживуть до того часу.

— Чи будете підтримувати якусь партійну силу на теперішніх виборах?

— Я намагаюсь не брати участі в подібних заходах. У цьому плані завжди підкреслюю свою аполітичність і не вв’язуюсь в те, що мені далеке.

— Загалом вам де легше смовиразитись — тут чи в Канаді?

— Зараз світ став одним маленьким селом, тому для мене немає значення, де творити. Якщо ти засвоїв різні культури і ставишся до них толерантно, місце проживання абсолютно не є проблемою. Правда, в Україні мені дещо цікавіше, адже тут я народився, маю багато друзів, музикантів, з якими швидко знаходжу спільну мову. Та, попри це, я б не обмежувався якимись територіальними рамками, бо з однаковим успіхом можна самовиражатись будь-де. Головне, аби було що виражати.

— Якби ви раптом отримали можливість законодавчо захистити своїх друзів-виконавців, що б ви вчинили?

— Тут не треба довго мудрувати — приймаємо закон аналогічний до того, що діє зараз у Квебеку, і стежимо за тим, аби його дотримували. Бо поки українська культура знеслаблена, можна навіть сказати — перебуває у зародковому стані, її потрібно всіляко захищати. А якщо ці закони не прописані, то як, скажімо, той же Юрко Покальчук, який прагне чинити опір, може це зробити?

— Що ви вже встигли зробити за час теперішнього перебування в Україні?

— Щодо музики — це спільний проект, який підготували з “Мертвим півнем”. Потім я планую видати альбом батярських пісень — жанр, який побутував у Львові між Першою та Другою світовими війнами і був дуже популярним. Це буде абсолютно інший стиль, під нього спеціально підбиратимуться музиканти. Основу складатимуть акордеон, кларнет, контрабас та гітара. Крім того, займаюсь літературою. Торік вийшли два мої переклади іспанського письменника Пауло Куельо. А в квітні київське видавництво “А-ба-ба-га-ла-ма-га” видасть у моєму перекладі книгу “Гаррі Потер і філософський камінь” з популярної серії про Гаррі Потера англійської письменниці Джон Роулінг.

(Фото з архіву “ТГ”).
Версія для друку Розмовляв Андрій Вацик
Чи сподобалася вам стаття?
Так - 0% [0] Ні - 0% [0] Байдуже - 0% [0]
© 2002 "Тернопільська газета" / Передрук матерiалiв      Надіслати листа: Редакція / Вебмастер